Я назбирав тебе дві повні жмені,
Нажаль вхопити більше вже не зміг.
А так хотів зібрати всю на цій арені
Та зупинив мене цинічний сміх.
Я обдивився!Боже!Скільки люду!?
На мій двобій життєвий забрело…
Та битися сьогодні я не буду,
Набридло веселити ваше зло.
Я думав, гладіатори лиш в Римі…?
І то колись, не зараз, але ж ні…
Стою, дивлюсь, а всі мов одержимі-
-кричать, свистять, і лаються мені.
Пішли ви геть! Невігласи скажені!
Сьогодні вихідний єдиний мій.
Я назбирав любові повні жмені
І йду щасливий порпатись у ній.