Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Богданочка: Як тут бути щасливою, тату?… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ melasskayak, 22.01.2015 - 06:10
Прекрасний вірш. Чуттєвий, проникливий, глибокий. Дякую за високий зразок поезії. Надихаєте!
Наталя Данилюк, 15.12.2014 - 22:40
Така щемна розмова - крик зраненої витонченої душі!.. Життя складне і непередбачуване. Довкола стільки речей, яким важко знайти пояснення, а ще важче - змиритися з цим, переступити через себе...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую тобі, Наталочко, за розуміння і підтримку. Тепер важкі часи, от і думки важкі асом тривожать. Вони виливаються у рими, і стає легше...
Олександр Яворський, 15.12.2014 - 13:52
пронизливо... тату залишається тільки обійняти свою доньку, і сказати: все буде добре!
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Саша... Рада бачити Вас на своїй сторінці...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам, Лесю, за розуміння...
Світлана Моренець, 14.12.2014 - 12:53
Богданочко! Ваша майстерність зростає з кожним днем. Радує відчуття ситуації, вміння вибору теми, глибина думок і така чуттєва форма подання. Браво!!! Чудовий вірш! Беру! А світ цей зрозуміти не важко: коли люди перестають бачити добро навкруг себе, не цінують його і не дякують за те, що мають, у них відбирають те хороше, що його не цінували. Тоді швидко приходить розуміння, як треба цінувати кожну хвилину миру, добра, спокою, любові... Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це дійсно так... Ми не цінували раніше тишину, мир, світле небо над головою, бо не сподівалися, що в одну мить усе це може зникнути. Зате тепер світогляд змінився, змінилося ставлення людини до життя і до простих речей. Але такі роздуми важкі, тривожні і болючі...Щиро дякую Вам, Світлано! Я рада чути від Вас слова підтримки і такі теплі відгуки. Аж на душі повеселішало... Я стараюся, дуже стараюся... і приємно, що Ви це помітили. Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки не плачте, Олечко... Дякую Вам щиро за добре серденько і за те, що не забуваєте про мене... Серафима Пант, 14.12.2014 - 11:07
Придивись, Богданочко, комета не зникла,просто, заховалася за хмари. Настане той час, коли ми знову танцюватимемо з нею, хвостатою. Нам потрібно вчити наших дітей бачити комети, а для цього самим необхідно в них вірити
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ірочко, за такі розумні і щирі слова підтримки Ти, безумовно, права. Не можна опускати рук. Потрібно вірити у краще.
|
|
|