Димиться паром річка сиза,
Карась десь бовкнув в комиші,
Кує зозуля тихо в лісі,
Зоря розніжилась в імлі.
Із-за дерев червоним шаром
Виходить сонце із пітьми…
Церковний дзвін розвіяв чари
Краси земної навесні:
Легенький вітер розполохав
Понад рікою пар нічний,
І соловей, що палко тьохкав,
Замовк, почувши звук сумний.
Чи то на горе, чи на радість,
Чи з п’яних послуг дзвонаря,
Закохана в природу старість
Цей дзвін з досади прокляла.
