Дід Гаврило цьогоріч
Біга на рибалку.
Перед виходом із дому
Просить в баби чарку:
-Бо зима, дивись, надворі,
Можу перемезнуть.
Пляшку дай мені з собою,
Хай морози щезнуть.
Баба враз заметушилась,
Лагодить закуску,
Пляшку повну наливає,
Смажить діду гуску.
І щодня отак ведеться,
Та нема улову.
Баба з дідом завела
Серйозну розмову.
Може, десь якусь явдошку,
Або краснопірку
Надіваєш на крючок?...
Діду! О! Буде ж тобі гірко!
Як здійметься над ставком,
Страшенная буря.
Мабуть, буде справжній шторм,
Летить вража куля.
Взяла баба кочергу,
Щоб краще клювало.
Та й пішла теж порибалить,
Хтось бо підказало.
Там рибалки на ставку
Всі сидять в кужухах.
Та немає її діда...
Де ж він рибу вудить?
Пошелепала додому,
А в душі вирує.
Буду гнати сатану.
Він ще пожалкує!
В злості ставить кочергу
І вила й лопату,
Щоб такими ось снастями,
Діда зустрічати.
Ось і він повзе додому,
Легкий на помині.
Баба в руки держака,
Та йому по спині!
Дід злякався, аж тремтить.
Не зна, що робити.
Та це ж вудочки, дивись...
Щас будем ловити!
Як закине, та по плечах,
Аж луна полине.
Ти ж диви, яке старече,
А й те хоче в сливи!
Оддубасила гарненько
Дрючком, кочергою,
Що аж ойкнули явдошки
В ставку під водою.
