Не буду більше надто благодійна,
Енергії добра задарма не даю –
Життям своїм попіклуватись варто
И(І) думати лиш про свою сім’ю…
Тепер я стерва й відьма непідступна…
И(І) не боюся справді цього визнання,
Молю у Господа душі моїй пощади
Атаки злісні відвернути щоб сповна.
«Терезою» зостанусь саме тим,
Е(Є)вангілії слів хто не ламає,
Радіючи що я й душею з ним…
Іти життям, згораючи для інших..?
Тепер це не для мене путь.
Екзаменом гірким життя навчило,
Ранило серце й віру не вернуть.
Едем в душі погас, мабуть, назавжди
Земля ж новий ото бере виток
І з Новим Роком розпочну сьогодні
Узгоджувати кожен власний крок.
Молитимусь, щоб дав Всевишній сили
Егоїстичності надати справжній толк
Не бути «цапом-відбувайлом» знову
І вбережу для дій гармонію й думок.
16. 12. 14.
Іванна Осос
