А я на диво дивним вам здаюся,
Я слухаю, співаю, я дивлюся
І зранку у маршрутці вірші пишу
В ту мить мене нічого не колише
Сканую я цей світ крізь свої лінзи
Й стараюся тлумачити події
Я можу бачити проміння світла
У най густішій темряві, в пітьмі…
Велику дозу ейфорії получаю
За все що роблю я на турніках
Знесилившись, себе я наповняю
Хоча і відчуваю певний страх
Вдивляюсь у деталі, й це дратує
Всіх, хто байдужий до проблем
Хоча і від проблем своїх тікаю
Та я не уникаю таких тем
Так, віра в краще завжди мене тішить,
Однак, в мені лиш бачать песимізм
На жаль ту лінь в собі не знищив,
Тому борю щоразу в своїй голові
Я дивлюсь страху прямо в очі,
Хоча його я ще не поборов
У цьому світі та буває одиноко
Хоча кому потрібна та любов
Та миті є коли мені бракує
Простої ніжності й тепла
Щоранку хочу бачити ті очі
В яких сховалася моя душа…)
