Це маленьке слово – ВІРА. Безмежно великий духовний світ вміщає воно у собі. Творцем духовного світу є Гос-подь.
Віра – маленьке слово, але той, хто має його в серці, той має духовний скарб, що не порівнюється з усіма матеріа-льними скарбами світу. У ньому вміщено все те, що приготував Творець для Своїх улюблених дітей.
Віра – дар Божий. Господь дарує її своїм дітям. Якщо існує Істинна Церква Христова, то існує і істинна віра. Не розуміючи справи, люди називають цим словом різні довільні речі і почуття. Та тільки той, кому дано , знає справжню ціну цього сло-ва.
Апостол Павло називає віру впевненістю в невидиме і сповненням очікуваного. І це правильно. Та треба, щоб спо-чатку прийшло розуміння Існування цього невидимого. Господь – Дух. Його ніхто з людей ніколи не бачив і не може бачи-ти. Тому Ісус говорить: блаженний той, хто не бачачи увірував. Істинне увірування і утвердження в ньому приходить по волі Божій.
В момент, коли Господь являється своїй дитині і засвідчує їй Сам про Себе, тоді зароджується істинна віра. Рапто-во приходить розуміння, що ти весь на виду у Бога і нема куди сховатись. Сказати Богу неправду ти вже ніколи не зможеш. Це треба пережити. Через це треба пройти…
Віра починається з слабенького тремтливого почуття. Але Господь терпеливий у чеканні. Він чекає поки це почут-тя вбереться в тверду оболонку. І коли минає черговий день твого життя Господь запитує: ну, як дитино, чи є ще сумніви у тебе? Відповідь: не можу, Господи від Тебе нічого приховати. Іще щось тривожно в моєму серці, в моїй свідомості. І ще щось там піднімає голову. Господь: добре, зачекаємо. Такий діалог продовжується на протязі того часу, аж поки даси ствер-джуючу відповідь. Потім ці питання ніколи не повторюються, бо віра прийшла.
Одному Богу відомий спосіб її приходу і утвердження. Віра завжди залишається живою, і до кінця життя знахо-диться в стані розквіту і утвердження.
Бувають моменти, коли здається, що віри не стало. Але це не так.
Хто хоча один раз пережив це почуття, той не зможе забути істинного призвання віри. Хіба що, порушивши Божий Закон, входиш в сферу примирення совісті з підступними спокусами. А в результаті з’являється непослух, зневіра, нарікання – те, що потрібно було дияволу. Бо ж написано: не дайте дияволу украсти вашу віру.
На вірі будуються стосунки Господа з людиною.
«Господи, що є людина, що ти знаєш її? І син людський, що звертаєш на нього увагу»?
Господь говорить:
Ви Мої діти, а Я – вам Отець. Отець небесний, завжди люблячий. І незмінне Моє слово. Вас Я породив і вами опі-куюся.
Який батько хоче бути в поганих стосунках з дітьми?
Подивіться на сина Мого Авраама. Йому явився Я і він повірив Мені. За це одержав нагороду: пов’язав чоло його і рамена його силою віри. Він і вам отець. Чи не достойний він наслідування? У нього вчіться. Через тисячі століть пломеніє його віра. Збудіть свої серця – шануйте Авраама. Учіть своїх дітей і самі живіть у вірі. Щемом сердець у ревності любовній зві-ряйте вашу віру Богу!
Людино! Пізнай себе у вірі. «І хай же людина випробовує себе і так хай хліб їсть і з чаші п’є» 1.Кор.11:28.
Чи не ревність Божа спонукає пізнавати себе у вірі? Чи не ревність Господа Дає бажання бути причасниками Сла-ви, Честі і Хвали Божої, зайняти достойне місце серед учнів Христа, влитись у гармонію всесвіту,перебувати
У первозданному спілкуванні з Творцем? Шлях у вічне життя починається тут. Тут, на Землі, зароджується віра. Прийняти, зростити і перебувати в ній –дар від Бога. Дар, ціна якому – Любов. Визначити ціну – це спромога люблячого серця. Чиста, не заплямована віра дасть бути долученими до древнього кореня маслини. Прижитися, стати розкішним гіллям і дати плід.
Не говори багато і гордовито, не вихваляйсь своєю невипробуваною Вірою. Бог випробовує і вимірює впродовж всієї земної дороги.
Оглянись, яким був твій минулий день. Чи перебував Господь у всіх твоїх ділах; чи пам’ять про Нього не стира-лась твоїми турботами; чи здіймалися твої руки в темряві ночі в молитві хвали і подяки?
Все зможеш в укріпляючому тебе Ісусі. Нема перешкод твердій ході твоєї віри. Якщо не вистачає сили і знання, то все Святе Писання навчає, як ходити у вірі.
Якщо нема сміливості – обіпрись на Божу правицю.
Якщо чуєшся збідненим – Христос на то й прийшов, щоб збагатити і обдарувати вірою. В ній наснага життя; в ній здобу-ток, якого принесеш до престолу Божого.
Господь обдаровує і Господь навчає. Чи хочеш ти цього?
Якщо бажання розриває тобі груди, то знай – це вірна дорога, яка сягає вічного небесного міста Божого.
Дослухайся і випробуй себе в хвалі і радості, любові і ревності Божій. Це те, що пов’язує з Творцем. Ти – образ Божий. Все, що в Ньому, те і в тобі.
Бог хоче дати нам древню віру Авраама.
Зрощуй свою віру в благодаті Божій. Це твій шанс сьогодні. Зніми полуду з очей і поглянь на Славу Отця, Сина і Святого Духа!
Прозри, побач і прийми добровільну жертву люблячого серця Ісуса - цей величний подвиг душі Спасителя. Утверджуй віру свою в щоденнім пізнанні Господа. Втамовуй спрагу з вічного джерела води живої.
Ми приходимо до Тебе, Отче!
Ми – Твої діти! Віра наша хай не посоромить нас!
ID:
549723
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 08.01.2015 10:08:38
© дата внесення змiн: 08.01.2015 10:08:38
автор: Едельвейс137
Вкажіть причину вашої скарги
|
