Осіння мряка ковдрою печалі
Повільно падає на очі хризантем
І колір багряний ніби в тренді
Але бути модним не хочеться зовсім.
Вірватись би в простори часу
Змінивши напрям на Балі
А можна просто загадати
Бажання у провидиці зорі.
Та ні куди нам ті моря , планети
Ми люди наше місце на Землі
Тому закони нашої природи
Не визнають жодні суди.
Сніданки нам не в ліжко носить
Адже не дами це каприз
Останній фрукт – це сну годинка
А потім лиш щодня будильник
Кричить у вухо нам Вставай проснись.
Коли остання лампа гасне
У стомлених , сумних очах,
Згадай про кращий свій літній сніданок
Який вже скоро спробуєш ,
На жаль, лише у своїх снах....
