О Боже всевишній,
Ти бачиш усе:
Де спілі вже вишні,
А де деревце,
Своїм жовтим листям,
Заслало крильце.
Де зло живе знаєш,
І де доброта,
Гніздечко шукає,
Як пташечка та.
Чи бачиш ти Боже,
Країну мою?
Чому вона й досі,
Свободу свою,
Здобути не може,
У ріднім краю?
Ліси, полонини,
Родюча земля,
Червона калина,
Пшеничні поля,
Це є Україна!
Є ненька моя.
Невже ми всі грішні,
Чи грішна земля?
Чому в цьому світі,
Де гірші поля,
Війська є елітні,
Все є в немовлят?
**************
Була колись сильна,
В нас Київська Русь.
Від неї коріння,
сусіди крадуть,
Всихає воно,
Паростки не ростуть
Невже тільки кров’ю,
Коріння оте,
Пролитою знову,
Візьме й оживе,
А дітям потому,
Воздасться за це.
Хоч віру у тебе,
Ми з часом втрачали,
А той хто ще вірив,
Його убивали,
Або в табори,
В ночі забирали.
Але ж не вдалося,
Всіх нас залякати.
Вже так повелося,
Ми вмієм кохати,
Як рідну матусю -
Україну матір.
О Боже всевишній,
Прости нам за все,
Гріхи всі колишні,
Дніпро хай несе,
А потім втопивши,
Нам мир принесе!
ID:
556211
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.01.2015 21:51:24
© дата внесення змiн: 31.01.2015 21:51:24
автор: Дядя Вова
Вкажіть причину вашої скарги
|
О Боже всевишній,
