Грузинські мами нині плачуть теж,
Бо їх сини за Україну гинуть.
Цинізм кремлядів вже не має меж,
Сюди вони не шлють свою дитину.
І долями керують сяк і так,
На бійню посилаючи криваву.
Народять баби ще, дурних не брак!!!
Життя чуже забрати є в них право.
Вже до плеча плече у нас грузин
І росіяни є, котрі при глузді...
Землі чужої рідним став нам син,
Бо війни почина москаль безглузді.
Нам теж болить чужого сина смерть,
Серця тріщать від болю, сльози душать.
Душ праведних набрало Небо вщерть,
Усім тепер їм дати раду мусить...
Ой, біда в тому, що і Небо їх на разі не в змозі прийняти... Бо війна - хоч і за правду - все ж війна, і вбивство є вбивство... Так і викривлюють оті "ляди" людям шлях не лише в цім житті, а й в посмерті. Ну та те, що сплять спокійно - теж не надовго: колись все одно помруть, і не дай Бог комусь опинитись там, де вони будуть...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вічна слава Героям 
Вічна Слава полеглим за правду, за волю! А Вам - моє 
