Другий семестр почався невдало, так само як і рік. Через пропуски в університеті були проблеми, в гуртожитку навіть стіни стали чужими. Аж не віриться що пройшло вже 2 роки. Люди міняються, та не думала, що такими швидкими темпами. Від простої, наївної, довірливої дівчинки не лишилось і сліду. Ніби зтерли гумкою від олівця. Натомість були тільки злоба та розчарування: в собі, в людях, навіть в власних почуттях. Сумно, що так сталось, але іншого шляху нема. Ти намагаєшся зберегти хоч частинку того світу, але все рушиться, і ти просто опускаєш руки.За минулий рік Віра зрозуміла ще одну річ: всі колись підуть. Неважливо, як сильно людина для тебе близька, не важливо, що вона відчуває до тебе, все одно колись вона покине тебе. Бо кожна людина з'являється в нашому житті в окремі періоди, коли ти найбільше цього потребуєш. Та як тільки тобі стає краще, вона зникає. І від цього боляче, це важко прийняти або ж зрозуміти. Отак і Віра, вона намагалась втримати те, що їй не належить і навіть не зчулась, як стала зовсім іншою.
- Все, на сьогодні вистачить. Продовжимо на наступній лекції. - закінчував викладач, стоячи за кафедрою.
- Віро, ти додому зараз? - хтось позаду спитався.
- Ні, ще ні. Мені треба готуватись до перездачі. - відповіла дівчина, не повертаючись. Зібрала свої речі, втикнула наушники і вийшла з аудиторії. Але вона зовсім не очікувала того, кого вона побачила за дверма. Ігор. Вона не бачила його 2 місяці. Після того дзвінка вона вже не шукала приводу зустрітись. І він не шукав. А зараз він стояв, спершись на стіну і махав їй так, ніби й не було тих 2 місяців.
- Ей, злюко, я тут. Привіт. - кричав їй Ігор. А Віра стояла непорушно, руки і ноги заніміли, просто стояла і дивилась. Як їй цього не вистачало. Та сміливості признатись в цьому їй і зараз не вистачає.
- Привіт, як ти? - все, що змогла видавити з себе дівчина. Звучало це, як завчена напам'ять фраза.
- Та так, нічого особливого. Навчання, тружусь в поті чола. Ну ти знаєш мене. - жартував як завжди хлопець.
- Думала, що знаю, а зараз не впевнена... - Що ти там бурмочеш собі?? - перебив її Ігор. - Йдем, нас уже Манька напевно зачекалась. В неї ж завтра день народження, треба допомогти їй з приготуваннями, вибрати подарунок, до речі подарунок вибираєш ти. І це не обговорюється.Вона вирішила святкувати в пабі, тому добре запам'ятай дорогу додому. А то нап'єшся, і шукай вітру в полі. Алкашня. - продовжував підколювати Ігор. Віру це зовсім не зачіпало, по одній простій причині, вона звикла. Вона так звикла до нього, його голосу, жартів і необдуманих дій, що розучилась злитись на нього.
- Я знаю, що їй подарувати. - відповіла дівчина. Та Ігор не слухав її, він і далі продовжував свою балаканину. Він завжди так робив. Говорив, говорив і не слухав її. Розмовляючи, вони навіть і не помітили як підійшли до гуртожитка.
- Добре, мені пора бігти. Справи. - сказав Ігор.
- Ей, а як же допомогти Маньці??! Ти ж за цим по мене приходив?! - здивувалась Віра.
- Та так, для цього. Раз ти так думаєш, то ,звичайно, для цього. А ще я давно не гуляв по парку. З тобою.. - але ці слова вже не долетіли до Віри. Ігор вже був занадто далеко.
- Манььь, я вдома, голодна. Годуй мене! - не звично веселою, Віра залетіла до кімнати.
- Хто це нарешті прокинувся від зимового сну? Невже це ти? Оце правильно. Ато я вже переживала, хто буде завтра вечером в караоке мені пісні присвячувати. Зараз погодую, йди мий руки. Голубці, домашні, мама робила. - підмигнула Манька.
- Добре, мамо. - посміхнула Віра. Невже все стало налагоджуватись? Якщо вони знов будуть найкращими друзями, Вірі легше буде вирішити будь-які проблеми, бо вона буде мати підтримку близької людини. Лиш би все не зруйнувати все знову. Ні, такої помилки вона більше не допустить. Якщо є хтось поруч, Віра може зробити неможливе. А це відчуття варто берегти.
- Поїж, а потім в мене на тебе великі плани. - хитро посміхнулась Манька.
- Знаю, знаю. Я безкоштовна робоча сила. - і обидві дівчини розпливлись в широкій посмішці.
ID:
558801
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.02.2015 00:36:52
© дата внесення змiн: 22.01.2016 23:33:38
автор: Finding Myself
Вкажіть причину вашої скарги
|
