На стежці розпачу й розради
Ти ні на крок не відступив.
Намарно сили не потратив,
МайбУття словом окропив.
І хоч сопілка в хаті плаче,
В плачі ми чуєм її спів.
Гяряча кров її козача,
Нам озивається з віків.
Майдани духом закалили,
Своєю кровю полили.
В темрЯві свічку запалили,
І понад світом понесли.
Твоя незламна сила духу
В твоїй поезії жива.
Орда коцюбиться вже шлюха,
Твоя ж Украйна ожива.
Свої зачистимо замети,
Роботи … й далі до Кремля.
Допоки в нас такі поети,
Не згине рідная Земля.
Й не стануть внуки на коліна,
Нагнуть не зможе сарана.
Не вмре ніколи Україна,
Бо є в ній сила потайна!
