Вони такі різні. Наївне дівчисько й прагматик до мозку кісток. Та в душах один у одного знайшли собі затишний прихисток. Не можуть нарізно. Хоч щодня принаймні по кілька сварок. Неначе янгол й чорт. Та їх поєднав між собою незламний "місток". Вона все ще вірить у диво. Він жартує, що диво можливе лише у казках. Але зізнається, що майже щоночі бачить її у своїх неймовірних снах. Вона довіряє його словам у всьому до найменших дрібниць. А він заради неї ладен весь світ перекинути догори ниць. Вона у запалі може кричати «Іди куди хочеш і не з’являйся звідтіля». Та обидва прекрасно знають – без звістки про нього Вона не ладна прожити і дня. Їх кохання нестримне, палке та, водночас, таке по дитячому щире. Коли вони разом – за спинами в них виростають крила. Їх шлях був важким. Не раз вони «ставили крапку». Вважали, що кінчено все. Та в долі був інший план. Тому повсякчас повертались: «Пробач, я кохаю тебе!» Разом готові подолати усі перепони. Вони щасливі і знають найголовніше: а це, Те, що обіймах один одного кожен із них віднайшов другу частинку Себе. © Калатея, Скальпель
ID: 560043 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 15.02.2015 23:50:54 © дата внесення змiн: 15.02.2015 23:50:54 автор: Калатея
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie