Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: РОЯ: Місячна мелодія - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв, 04.06.2015 - 22:22
гарно душі мати такого вдячного співрозмовника-сповідника,що і тихе світло дає налії, і може сховатися за хмаринку, коли треба. щоб лишилися двоє, і вислухати печалі серця, і бути посередником між тими серцями, що загубилися...познайомте мене з ним, бо і собі буває потреба вилити душу РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Будь ласка, знайомтесь: його світлість Місяць! Приємного спілкування! І вислухає, і вилікує, і надихне!
Гончар, 19.02.2015 - 22:03
Опале листя розвіває вітерОсіння ніч не будить солов’їв Холодний піт утомою не витреш І не зведеш попалених мостів Слова скупі по закутках терпіння Опалим листям спалює в собі І полум’я непевним животінням Шукає порятунку у вогні Це полум’я вже не зігріє душу З листків опалих заслабий вогонь І так обличчя заховати мусиш, Немов сумління у складки долонь Бо не збереш, немов опале листя Того, що стратив у минулість днів, Лише константувати залишилось: Осіння ніч не будить солов’їв. РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А так ще хочеться вернутись в літо!.. Хоча б на мить, хоча б на долі мент... Туди, де так духмяно пахли квіти І де збирали ми солодкий мед... Світлана Моренець, 10.02.2015 - 19:18
Кохання – дар Божий. Інколи ми про це забуваємо, легковажимо, про що довго жалкуємо... Вірш – від душі... РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це було так давно, але ніколи не зів'яне, не зістаріє ... Саме такі щасливі миті минулого допомагають сьогодні...
|
|
|