Може, далі, може ближче
Серед пралісу є дім,
Чарівне село Лутище
І любов моя при нім.
Що він там собі гадає?
Хоч би слово чи привіт…
Нас Ворсклиця розділяє,
А здається, цілий світ.
Хто наслав на нас розлуку
Та й на рік, а не на мить…
Виливаю в пісні муку –
Чує, впертий, і мовчить.
Держить путь сім’я лелеча
З бору темного щораз.
Звідки впала ворожнеча,
Мій коханий, поміж нас?
Ой, недовго вже кружляти
Птицям – зникнуть уві млі.
Буду, милий, тебе ждати,
Доки й жити на землі!..
Знов лелеки облітають
Луг, і річку, і межу.
Жаль, що ти цього не знаєш,
Ну, а я – не розкажу.
