Пишу вірші з повагою
До Вкраїни – неньки.
Честь велика і благо є
Втішити серденько .
Це розрада, віддушина -
Соловейка пісня.
Це кохання зворушливе –
Перше , променисте.
Відродити рідне слово
На власних теренах ,
Де Кобзар поклав основу,
Несучи ЗНАМЕНО,
Крізь роки і тернії ,
Муки злої долі
До вершини Генія
В боротьбі за волю!
Доторкнутись, продовжити
Цю нелегку справу,
Долучитись , примножити,
Зберегти державу .
Борг віддати , засіяти
Родоводу ниву
Радісними мріями
У переддень Дива !
Воно стоїть на порозі
Кожної оселі .
Знаю , вірю, що у змозі
Думи невеселі
Розвіяти в чистім полі
Як попіл по вітру .
Веселкову, ясночолу
Змінити палітру ,
Для рідного свого краю
Миру попросімо ,
Бо ХРИСТОС ся нам рождає :
Славімо ! Славімо ! Сергій Бабінчук .
