Де тебе сховати,
Гірка правдонько моя?
Бо не можу вже тримати,
Вага тяжкая твоя.
В серце тебе не положиш,
Бо замучиш, розірвеш.
У душі тримать не можу,
Їй покою не даєш.
Може десь тебе віддати
В добрі руки до чужих?
Та ніхто не хоче брати,
Бо своєї в вдосталь в них.
Мабуть тебе не сховаєш,
Не проста у тебе вдача
І з брехнею не змішаєш,
Вийдеш, бо брехня ледача.