Холодні долоні вітру не зігріть,
І на руках руках лишится тінь.
Так, зараз у вічності без змін.
Так тихо-тихо замерзає лід.
Слова такі повільні і далекі.
Немов забуті та відверті.
Так необхідні, і такі прості...
А поки вітер по руці.
І знову хтось цілує руки
Замезлі пальці, і долоні, й звуки,
Зап'ястя, і плече, і губи.
Таємно, нишком, без науки.
Тихенький шепіт в темноті -
Якісь безглузді балачки.
Чи правда то була, чи ні,
Вже неважливо темряві в вікні.
Навпомацки шукачи своє,
Під вітром крижаним, у повній темноті,
Здаєтся, що життя просте,
Здаєтся, що і люди не такі вже різні.
