Як я хочу до них,
До тих хлопців з Небесної сотні…
Що вже облік святих,
На землі заробили сьогодні.
Що любили життя,
А ще більше любили країну,
Прийняла їх земля,
У скорботі уся Україна.
Молоді юнаки,
Якім жити хотілося й жити,
Про них пам'ять віки,
У лампадках повинна горіти.
Помолімось за них,
Що святими зібрались на небі,
За їх душі живі
І скажімо за волю – спасибі!
Пам’ятаймо завжди,
Поіменно синів, що на небі,
Бережімо сліди,
Що залишив для нас кожен легень!
До сліз... Друже, хтось мусить бути і тут, щоб берегти пам'ять про Героїв Небесної Сотні і молитися за наших хлопців на Сході... Дякую за такі зворушливі рядки!
Коли десятки тисяч людей збиралися кожного разу на похорон наших Героїв, ридаючи і скандуючи:"Герої не вмирають!", мій чоловік сказав, що він хотів би так померти, бо таку смерть треба заслужити у Бога.