тримай її довго і не відпускай. не відпускай ту маленьку жінку. вона найпрекрасніше, що було в твоєму безглуздому сірому житті. ця жінка ще довго буде «тріпати» тобі нерви, інколи в тебе буде вистачати лише стільки терпіння, щоб притягти її до себе й поцілувати, сильно поцілувати. вп’ястися своїми губами до її таких м’яких і солодких. а ти цілуй її, цілуй, і ніколи не відпускай. звичайно, вона буде пручатися, буде називати тебе безсердечним власником, що повністю вліз в її веселкове життя, але ти все одно продовжуй її цілувати, тоді її крижане серце розтане, бо для чого створені жінки – пручатися, щоб потім їх палко цілували.
