Самопожертва (посвята Герою України Пагору Дмитру Олексійовичу)
Посвята Пагору Дмитру Олексійовичу
(10. 04. 1992 – 19. 02. 2014 р.)
Герой Небесної сотні Герой Ураїни
(Указ Президента України № 890/2014 від 21. 11. 2014 р.)
Схилився у пошані весь Майдан
Перед тобою, хлопче ясноокий.
Ідеш від нас в небесний божий храм,
Один Господь вже чує твої кроки...
Закрив від кулі дівчину грудьми,
І те, що бачив в мить свою останню,
Коли ти поринав у глиб пітьми –
Дівочі сльози суму і кохання...
Ти палко прагнув докорінних змін,
Тому не мав ні сумнівів, ні страху.
Як тяжко стогне поховальний дзвін...
Земля приймає тіло – прах до праху...
Поклав ти серце на святий вівтар,
Але душа, принаймні, не самотня,
Посеред білих і рухливих хмар
Тебе чекає вже "Небесна сотня".
На півшляху вас зупинила смерть,
Але такі Герої не вмирають!
Ви наша – гордість, слава, гідність, честь!
Про вас легенди і пісні складають.
Ми доведемо справу до кінця,
Щоб світ побачив нову Україну,
На те є дух і воля у серцях
І віра в того, хто створив ЛЮДИНУ!
Пагор Дмитро народився у с. Хропотова Чемеровецького району Хмельницької області. Навчався у Кам’янець-Подільському аграрно-технічному університеті. Мешкав в м. Хмельницьку.
Був учасником мирного протесту біля будівлі СБУ в Хмельницькому. Загинув унаслідок вогнепального поранення під час стрілянини з автомата Калашникова зі сторони СБУ. Коли лунали постріли, Діма закривав собою дівчину. Залишив батьків і брата. Пагору Дмитру був 21 рік…
1 грудня 2014 року при вході в Інститут механізації та електрифікації сільського господарства Подільського державного аграрно-технічного університету встановлено пам'ятний знак Дмитру Пагору.
Герої не вмирають!
