Мені нагадує знов весна
твою посмішку яснооку,
вся вишня цвітом вже рясна,
я згадую усе потроху.
Нас огортав травневий вітер,
даруючи кохання мить,
ми зірки дві на білім світі,
та серце знову защемить.
Той спогад доторком таємним
поверне, де були разом ти і я
гадаю, зовсім не даремно,
розквітла у коханні, наче квітка я.
Твій погляд, як кохання трунок,
мене він вабив, наче дивний сон,
ти – згуба моя, чи мій порятунок,
мою ти душу захопив в полон.
Я згадую усе, твої палкі обійми,
ти залишаєшся назавжди мій,
та почуття оці такі нестримні
не втримати кохання вже самій.
Прийди, щоби знову я розквітла,
в коханні пригубив того вина,
засяє знову зірка наша світла,
та в серці заспіває знов весна!
