Сьогодні знов несу тобі квітки,
Гарячо-теплі і пахучі,
Ти пам'ятаєш,як ламав гілки,
Тодішнього кохання неминуче?
І знову ти така красива,
Мене торкаєш ти до сліз,
Та люди дивляться,облиш,
Я знаю,завжди ти любила.
І обійму я знов,кохана,
Як в перший раз на мостовій,
Як зрозумів,моя жадана,
Що лід розтанув неживий.
Я знов приду і принесу,
Улюблені квітки твої,жоржини,
А зараз,мила моя,спи,
Моїм стражданням вдосить поїси.
Я так кохаю,до нестями,
І так жадаю тебе обійнять,
Така от доля довгими ночами,
Своїх стремлінь пориви зупинять.
Ми будем разом,моя мила,
Як були разом вже давно,
І в моє серце постріли́ла,
Стрілою Купідона як в кіно.
Моя любов пройде життя,
Зі мною,з нами,без мєня,
Та в домовині похоронній,
До тебе прийду вже і я!
ID:
569199
Рубрика: Поезія, Балада
дата надходження: 25.03.2015 02:10:18
© дата внесення змiн: 25.03.2015 02:13:33
автор: Євген Олександрівський
Вкажіть причину вашої скарги
|