У нашого народу рідне слово
Поєднує в собі душі скарби:
Воно в дитинстві – ніжно-колискове;
У юності – кохання у верби;
У зрілості -- підтвердження основи
За щастя дорогої боротьби;
На старості у мудрості розмови
На сивих скронях променем журби.
Проллється слово звуками мелодій
Знайомих серцю, дивних, чарівних,
І хтось, без імені, віддасть його свободі
Життя одвічного – ковток криниць святих.
І буде жити слово крізь віки,
І крізь нескорені мечем і кров’ю мури
Нестримним птахом синьої ріки
У струннім хорі дивної бандури.