|
Янголи вплітають в волосся квіти,
Більше мовчать, п'ють чай з молоком,
Янголи напевне англійці,
Фарбують губи пастеллю...
[Помади/підбори/любов>
Одну називають Дженіфер, краще Дженні, але лиш для своїх,
Вона до неба взлітає, так високо аби не дістатись,
У неї зазвичай клаустрофобія на землі. Хочеться політати самій.
Бо самота стала тиха й приваблива, в кишенях ховає тендітний мотив,
На руках малює троянди і кожну із них висаджує,
А Дженні знімає туфлі на одній із найближчих хмарин,
Бо можна й босоніж по них бігати
Можна й без крил літати, аби було сил...
Ім'я ще однієї Джоанна для всіх,
Її серце прикуте до ліхтарів, що у ніч освічують дівчини справжність з середини,
Освічують очі з блакиті небесної, бо в сонячний день, не видно нічого у них.
Вона жодного разу не покидала багатолюдні вулиці, але завжди мовчить,
Бо мовчали до неї.
Джоанна схожа на казку, чи солодку історію або нестерпний полин.
Не чекай на неї, бо глибоке безсоння...
Сліпа, брунатна, холодна - не спить.
Таня. Вона не з місцевих, і поводить себе, як непроханий гість,
Грає серцями, вдає із себе принцесу і скоро дівчинка полетить.
Просить в парфуми апельсинових нот,
Дощ зіпсував фарфорові вилиці, зачіску і в асфальт розбиваються мрії краплями з далеких дитячих вій...
Хотіла, щоб все забувалось скоріше, та все воно падає з рук
Вона не знає де дітись, дівчина з довгим волоссям,
Солодка, ванільна й крихка,
І ніхто без них...
Одну не називають зовсім, скоріш за все не знають її ім'я,
Вона не відома, і не бувала з небом у френді,
Ти ще створиш із неї леді,
Англійська принцеса, слов'янська красуня, американська трагедія...
Хто ж бо вона?!
ID:
579489
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 07.05.2015 11:13:51
© дата внесення змiн: 19.05.2015 12:40:12
автор: Ваньоха Р.
Вкажіть причину вашої скарги
|