Що ти скажеш, батько сину,
Якщо погину на чужи́ні?
Чи проклинатимеш дитину?
Чи оплакувати будеш тихо?
Нам Батьківщина вже чужая,
Бо ми чужі, ми вимираєм.
Вимирають люди щирі,
Дівчата «честю» не зрадливі
Та хлопці мужністю повиті.
Бракує батьку, нам любові.
Кохання чистого в незгоді
Та друзів мало,
Все більш знайомих.
Я знаю батьку, що не буде,
Рідного там дому.
А чи приймуть другі люди
За свого чужого?
Чи скучатиму за Краєм,
Чи забуду зовсім?
Можливо, долю там знайду я,
А можливо й горе.
Я не знаю, будь що буде,
Розповім вже згодом.
Та вірю все ж, що Край вернеться
І вернуться люди,
Що співають вечорами
Й весело танцюють.
