Ти маєш бігти, так швидко, як зможеш,
Через полони і осінні грози,
Через марево снів, чи реальні загрози
Через кохання, відчай та сльози.
Холодні ночі серед голого степу.
Тікаєш крізь люті морози.
Крізь сухе та червоне повітря,
Не спиняючи руху по ґрунтовій дорозі.
Ночами обходиш ту псячу варту,
Ти знаєш паролі та таємні ходи.
Шукаєш сільські невеликі дороги,
По яким обійти блокпости.
Позаду чути ті набридлі вибухи,
Чути нічні тягучі сирени.
Сильний удар. І нічого не чути.
…навіть не думай так просто померти.
Отямився. Намагаєшся встати.
Червоні очі, гримаса болю.
Розгрібаєш важкі кам’яні завалини.
Все нормально. Лише хочу додому.
Не кожна війна колись закінчиться,
Не кожен із нас отримає спокій.
Не в кожного після неї щось лишиться,
Ти сам це побачиш через кілька років.
