Холодні та порожні, мов кришталь
Прозорі та хмільні, неначе небо
Пянкі до болю, гляну- й лину вдаль
Туди де ти, і де немає тебе.
А там де ти- там стелиться туман
Там небеса сховалися в імлі
Там як і тут- усе лише обман
Як в небесах- і наче на землі.
А я тону- в твоїх очах тону
І не бажаю вирватись на волю
Я над тобою вітром промайну
І не боюсь я більше цього болю
Я листям осені торкнусь- і на вустах
Із терпким присмаком відчуєш ти цілунок
Душа злетить- неначе вільний птах
Ця мить твоя. Це мій тобі дарунок.
Я нашепчу тобі слова вітрами
Свій біль я покажу тобі дощем
І все навкруг відчує разом з нами
Мою печаль і терпкий серця щем
Я темними холодними ночами
Промінням зір зігрію й освічу
Твій шлях до щастя чи нової драми
Я догорю- і в небуття злечу.
Я подарую тобі свою душу
І серце я віддам лиш тобі
Я знаю, що забути тебе мушу
Лиш спогади залишу я собі.
І більше не загляну в твої очі
Вони холодні і такі чужі
Ні! Я навік забуду всі ці ночі
Бо спогади для серця, мов ножі.
Я травами навколо простелюся
І росами торкнуся твоїх ніг
І до Всевишньго я тихо помолюся
Щоб Він простив і дарував мій гріх.
