Я не вірю тобі,
Хоч стою твердо на подряпаній підлозі,
І щось промовити давно чомусь не в змозі,
Згубивши ці секунди у добі.
Я не вірю дощам,
В твоїх абсентових очах гірким потокам,
Ця мить коротка стане нам уроком
І дасть нове обличчя всім речам.
Я не вірю вітрам,
Хоча твоє ім’я невпинно промовляли,
Тебе мені віддати обіцяли,
Не залишивши гематом і ран.
Я не вірю в любов,
Що мала смак морозива і чаю,
Спокусливо прогнала мене з раю,
Вколовши героїн в багряну кров.
Я не вірю тобі,
Тримаючи в руках уламки болю,
Зірвавши серце, вкривши світ собою,
Я вірю лиш собі, лише собі!..
