Тобі цього не зрозуміти,
Як вперше пітніють долоні,
І серце дзвенить, як струна,
Як іскри між вами літають,
І кожен день, як весна.
У декого це ненадовго
Та кожен з людей пережив
І зустрічі хвилю приємну
І смутку, страждання порив.
Тобі не відчути ніколи, як сильно
Б’ється розпачливе серце того
Хто завжди був поряд з тобою
В хвилину веселу й з журбою.
І ти не згадаєш свій перший
Палкий і приємний момент,
Коли вуста ваші ніжно й тендітно
Мов квітки маку переплелись.
Можливо тобі це не треба,
Бо в тебе по переду ціле життя
Та встигнути все ж ти повинна,
Зробити усе, що воліє душа!
