Твоя усмішка зводить розум, твій погляд збуджує мене, і душу мою, мої очі,
і серце теж ранить моє...
Ти чарівна, хоча й не кажеш так, ти ще не знаєш що ти є для мене , ти диво снишся в моїх снах , і огортаєш сяйвом неба...
Для тебе я вірші пишу , тобі поеми я складаю
А що ти думаєш за нас, ніколи так і не узнаю...
(Не знаю як тобі сказати , і що тобі предподнести...
чи далі ті дурні листи писати, і що тоді відповіси?
Не знаю як сприймеш мене, чи зромієш чи покинеш?
Не можу я усе писать , тихим дощем у день полинеш..)
Але прошу тебе моя блакить, мій ангел сонця, я благаю! Ти мене вірно зрозумій, шо я дурний тебе кохаю!
Прости мене о чарівна , зостансь зо мною я ж благаю!! я вірність тобі подарю , і покажу ворота Раю!