Шкода, що телефон не зберігає
Те, що зопалу видаляють люди.
Він давно уже не чекає
І ніколи тепер не буде.
Те, що він пробачить мовчання
Без вагань, нічого не змінить.
І цей танець стане останнім.
І ця пісня буде прощальною...
Відпусти.
І я буду - залізна статуя,
Коли в грудях помре найніжніше.
Літаки завжди відлітатимуть
З найріднішими...
Головне - це не повертатися.
Лишиш тишу - не вдарити іскрою.
І ці ночі, притулок коханців,
Вдягнуть у траур місто.
Тільки випалити востаннє правду.
Жалом втішитись від болю ріжучого.
Ми сьогодні назавжди щось втратимо
І розлучимося.
Я завжди, я навіки тебе пам'ятатиму.
