Ти так хотіла втамувати мій голод
Найсмачнішу страву подати па стіл
Та між борошно цукор і солод
Потрапив біль стурбованих днів
Ти так сатаралася подати цю страву
В якій вже були і біль і сльози криваві
Вклала в неї душу хотіла загоїти рани
Та зависть не додала смаку приправі
Ти сіла розвіяти пустоту цього столу
І щоб розіграти трагічний спектакль
Додавши гору ненависті в свою промову
Убила мене цією останньою каплею
Ти прийшла сказати останнє прощання
Вилити море сліз, показати свій жаль
І Твоє горе, повне болю й страждань
Зробило смерть навіть гіршою, ніж смак твоїх страв
