О пісне, моя подруго єдина,
Найкраща, найвірніша з юних літ!
В тобі я пізнавала Україну,
З тобою починала свій політ!
Водила ти мене в краї далекі,
Барвінком устеляла диво-шлях...
З тобою ми у парі, мов лелеки,
Виспівували доленьку в світах!
Пірнаю і понині у незнані
Мелодії, у ритми чарівні!..
В пісенному купаюсь океані -
Визбирую перлиночки-пісні!
О пісне, підхопи мене на крила
І зцілюй, як умієш тільки ти!
У твоїх чарах кріпне моя сила,
Тож оберегом в се́рденьку світи!
а то правда, велика-превелика: ваша пісня, мова ваша, якою вже й так оспівується все, що наивається - то явище духовне, то цілий світ для душі, то сама душа народу у найкращому прояві її.
молодець ви, Оксанко, цілую ваші пальчики, що це писали!
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00