Розбиті строфи на рядки
Буває, що бракує слова
Та тільки думки нам основа.
Полин, не рози, нам квітки.
Ми потай віримо у щастя.
Необережні наші кроки
І часто падаєш, допоки
Нас оминуть чужі нещастя.
Чужі нещастя? Знову туга?
Чому не пишеться про радість?
Шукаєм часто в слові сладість
Та прихиляє нас журба.
Журба за днями, що минули.
Та пам'ять не дає нам спокій.
Бо ми живем з тобою поки,
Серця у снах ще не поснули.
Ті дивні сни, що сняться нам
Вони все більше кольорові
І там немаєі бруду… крові
І там ми віримо словам.
Словам, що шепотіли в згубі,
Словам, що ставили в рядки.
Нам тільки полум’я свічки
Та жар,… що опаляє губи.
