Мене питали: «Де пропав?»
Злітав думками серед степу,
Серед життєвого вертепу,
Я, як примара, все блукав.
Примара, тінь пройдешніх днів.
Себе шукав, та…не знайшов.
Чекав я день, що не прийшов,
Та звив вінок із давніх слів.
З тих слів, що вітер гомонів,
Що стиха сам я наспівав.
Шукав того, чого не знав
Та міряв шир зелен-ланів.
Я тінню, шелестів травою,
Блукав за хвилями ріки
Та поривався за тобою,
Як вогник згаслої свічки.
Ти не питай, де був? Що бачив?
Примара відповідь не знає
Вона між душами блукає.
Дорогу в щастя не позначить.
Так, я примара! Тінь від Сонця.
Зникаю в полудень, як дим.
Я, лиш постукаю в віконце,
Та не зайду, в забутий дім.