Неопубліковані вірші,
Ви мої сором’язливі діти,
Рани незагоєні душі
Від очей чужих у шафі скриті.
Я єдиний критик і читач,
Ви не раз слізьми моїми вмиті,
Сповідь гіркоти моїх невдач,
Спогади, що болем оповиті.
І коли вночі іду до вас,
Поринаю у рядки знайомі,
Стишує ходу шалений час,
І мовчать зухвалі телефони.
Неопубліковані вірші -
В'язні шафи і лихої долі,
Ви - вода джерельна у ковші,
І дерева, що без листя голі.
Як явлю вас світу і коли,
Як відкрию думи потаємні?
Ні, не час. Поспіть іще, малі,
Бо на вас полюють сили темні.
Стільки в світі зла і перепон,
Що політ ваш можуть обірвати,
Я оберігатиму ваш сон,
Як найкраща і дбайлива мати.
Любі діти, часточка душі -
Неопубліковані вірші!
