«Тільки справжня людина
Може мандрувати серед сучасників
Не відхиляючись...»
(Чжуан Цзи)
Чжуан Чжоу вчитель-дивак
Мандрував через ліси і гори,
Забираючись понад хмари
(Де один лише вітер друг),
Крізь ліси дрімучі йшов,
Де дерева чіплялись за камені
Коренями-руками втомленими,
Ріки буремні долаючи
З водою швидкою і прозорою,
Шукаючи Забуте Селище,
Де люди про самих себе забули.
І якось біля руїн храму,
Біля перевалу Забуття
Зустрів він селянина місцевого,
Що пообіцяв показати
Джерело, що повертає молодість.
І скуштувавши його воду холодну
Вчитель Чжуан Чжоу промовив:
«Ліси в горах і рівнини,
Що вкриті густою травою,
Приносять нам радість і насолоду.
Але не встигає зникнути радість,
Як приходить смуток.
Приходу радості і смутку
Ми не можемо завадити,
Їх зникнення зупинити не можемо.
Бо людина, на жаль, це лише
Тимчасовий притулок
Для речей і думок.
Бо людина знає лише речі, які бачила,
І не знає тих, які не бачила,
Може те, на що здатна
І не може того, на що не здатна.
Тому людині не втекти
Від незнань і нездатності.
Хіба не гірко намагатись
Відвернути невідворотне!
Істинні слова – без слів.
Істинне діяння – недіяння.
Наскільки нікчемне пізнання
Загальновідомого!»
Людина - слабка і сильна, слабка - бо розуміє свою нікчемність перед Всесвітом, і сильна - що намагається відвернути не відворотне..., обдурюючи себе... Дійсно - істина у мовчанні...
Лі Чень Дао відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А мені здається, що кожен учитель: мрійник і дослідник, і часом- фантаст, тому лиш про нього
завжди можна чути: "Та він же мандрівник!" "Та він
же - дивак!"
Лі Чень Дао відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно - істина у мовчанні... 
Я в захваті! Стільки простих і мудрих речей сказано! 
