Між любов'ю і ненавистю менше, аніж хвилина.
Може, менше навіть за цяточку міст на мапах.
Ігноруючи географію твого тіла,
забиваю для нас віддалені координати.
Ігноруючи математику твоїх речень,
пропускаючи повз усі солодкаві лексеми,
планую від тебе до тебе помпезну втечу
/тікати від тебе – спростовувати теореми,
повертатись до тебе – це як знаходити істину,
намагатись без тебе – немов проти себе свідчити/.
Час цокоче, у вічність вгрузає по кісточки –
Наші спільні секунди давно перебиті й скалічені.
Ігноруючи фізичну силу притягання,
цілую твої сліди, набираю в долоні небо.
П'ю тебе так, наче не хочу згадувати.
П'ю тебе так, ніби найбільшу потребу.
Але йду, бо залишилась ще при мені філософія,
залишились амбіції, бунтують останки гордості.
Збиваючи серце і стопи до крові, я
балансую на грані бездушності і духовності.
Я повернусь тоді, як на вдих вже забракне сили,
як усе, що я вивчив, захочеться стерти, забути,
коли до любові залишиться півхвилини,
коли до смерті залишиться півсекунди.
9.9.2015р,
Львів.
