І билась об шибки вікна, І раділа маленькому сонцю, й коли залишалась одна - Тікала в обійми сна. І не видно й не чутно було Її гарних й глибоких очей. Бо ж як літо усе промайнуло І нема уже теплих ночей. І була собі маленька пташка. Тендітна, чорнява і з крильми. І була собі, бідолашка, І спобуй її злови!.. © Стрельченко віршами
ID: 611405 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 05.10.2015 14:50:53 © дата внесення змiн: 05.10.2015 14:50:53 автор: Вероніка Стрельченко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie