Життя немов порожня карта,
Абстракція іксів та ігреків.
Не думайте, мсьє Декарту
Я не читаю панегіриків.
Та як знайти центральну змінну,
Якщо не віриш аксіомі?
За принципом Рене, сумлінно,
Я сумніваюся у всьому.
Сховалась істина граційно
Серед неправд потенціальних,
Рясніє обрис самоціллю,
Питанням екзистенціальним.
Осі абсцис і ординат
Тягнулись нескінченно в простір.
Абсцес душі і вічний брат,
Цей сумнів млосний.
Бринить настирливо у скронях,
Та вже укотре,
Старанно важу на долонях
Всі “pro et contra”.
Та знову точка нуль, початок,
Уявна площина буття.
А може нам брехати здатні
І власні відчуття?
Шукаю доказів вагомих
В швидкій стрімнині дум.
Не сумніваюся в одному:
“Cogito ergo sum” !
