«Римую думи»
Римую думи і народжується вірш
Не краще інших, та здається і не гірш
Впроваджу мрії я в римовані рядки
І на папері закарбую всі думки
Римую думи і згадаю що було…
То посміхнуся, то нахмурюю чоло
І заспокоїться стривожена душа
Як пригадає, наше літо, що пройшло
І берег річки, й стан твій як стебло
І ніжність рук твоїх, і губ твоїх тепло
І тягне до складання од віршам
Римую думи, що летять як вільний птах
І не синиця там, журавлик то в руках
Моя голубка, горлиця моя
Там пісня лебедина й солов’я
Римую думи та впроваджую в життя
Ти поруч мене і читаєш всі думки
Не втримати свої тут почуття
Не втримати два береги ріки
Римую думи - чарівник своїх думок
Вони течуть, мов лагідний струмок
Вони звучать, як пісня солов’я
А з ними лину в мріях своїх й я))
Чудова лірика,Миколо, ви ніби прочитали і мої думки, аж захотілося написать щось подібне, та згадала, що воно в мене вже є, зараз надрукую,як захочете прочитаєте, а ще мені б хотілося, щоб ви прочитали мій вірш "Кожному своє",надрукований 23.07.2015...
Микола Карпець)) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Сонечко 
