Сиджу коло вікна, холодно, ранок,
Неначе змінило щось теплий світанок,
Тепер жовте сонце лиш світить, не гріє,
А з обрію, з ранку, лиш холодом віє.
Дерева жовтіють, скидають вбрання,
Лягають спати до весняного рання,
І сірою стала голуба вись,
А настрій ніякий, був кращий колись.
Тепер вже не бігають діти по вулицях,
Не співають солов'ї на вишневих гілках,
Це все малюнки осені-художниці,
Це все її мрії в багряних очах...
