Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
Сергій Жадан
Декому краще вдаються суцільні вигуки.
В мене всередині порожньо, значить – німо.
Ти залишаєшся десь за межею вигадки,
хлопчик із дивним ім’ям і фальшивим німбом.
Сльози мої витікають – ніяк не витечуть
(отже, в мені забагато дурного щему).
Дай мені трішечки ніжності, я не витрачу.
Хлопчику, я обіцяю, що буду чемна.
Голос тремкий перейде мені душу викриком.
Погляд вужем проповзе по мені на берег.
Хлопчику, ким би не був ти, тебе не викрито
(я бережу твою честь, твої сни й папери).
Кров моя гусне, і гаснуть на шкірі дотики.
Пальці твої невагомі і теплі губи.
Хлопчику, що мені з того, щоб знати, хто такий
той, що сьогодні (нарешті!) мене погубить.
Як завжди - твоє від тебе не відняти Ділишся внутрішнім світом і твої вірші - віконечко в нього, настільки прозоре, наскільки ти дозволяєш. Файно, бо щиро
Катка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Треба хутчіш на тому віконечку поставити тоноване скло, аби не заглядали всі охочі.
Дякую тобі
Ділишся внутрішнім світом і твої вірші - віконечко в нього, настільки прозоре, наскільки ти дозволяєш. Файно, бо щиро 
