Давай з тобою просто помовчим.
Ми про любов втомилися кричати.
Ти випускаєш кільцями отруйний дим,
Я ж наше щастя так боюся налякати.
Між нами стукіт, резонанс сердець,
Прекрасна мить несказаного слова.
Як перемоги і добра вінець
Триває в тишині нічна розмова.
По радіо звучить старий романс...
І защемить від нього наболіле.
Нам доля дарувала один шанс,
Щоб оживити почуття окам'яніле.
А ми мовчим. Стомилися від фраз.
У чашках навіть кава охолола...
І залунав для нас веселий джаз,
І байдуже що відбувається довкола.
Мовчання - золото, одвічна дивина.
Та всім потрібна сказана промова.
Шукаєм істину у келисі червоного вина,
А нас рятує тінь вчасного німого слова.