Пройшли роки, століття промайнули,
Але Тараса твори все живуть,
Живлючою росою із минулого
Словами чистими у душу йдуть.
Творець безсмертний, українолюбець.
В світах поширював свого народу здобуття,
Із серця глибини народоборець,
Пророчив нам усім нове життя.
Ти став над свIтом, як титан,
Борець за правду, проти панства.
Ти для людей добра хотiв,
Йшов проти кривди, проти рабства.
Тебе зломить нiхто не змiг:
Нi цар, нi муштра, нi сваволя.
Твiй заповiт ми знаєм всi:
Сiм’я єдина в нас i вольна.
Де б не була: на морi, чи на сушI,
В своему серцi я читаю гiдне
Те, що мені припало до душі -
Все українське: миле, рідне…
Шевченка твори я читаю залюбки.
За всю науку вчителям скажу: «Спасибі»,
Та душу я в народне покладу,
Бо українка я від прадіда до діда.
Я вишиванку з гордістю вдягаю,
Бандуру маю і люблю її наспів,
Культуру українську прославляю,
Як умію, і як Бог мені велів.
І підросту, навчусь, піду у світ я,
Та в Україну знову повернусь –
Бо тут мій край, то є моє коріння,
Культура, рід, Шевченка дух.
В світах я буду Україну прославляти,
Про мову солов’їну, про пісні
Свого народу, що співала мати
Іще колись малесенькій мені.
Тараса слово в душу так запало,
І я продовжу цей народний шлях
З гуртом людей, яких зовсiм немало,
Що край свій прославляють у світах.
ID:
613515
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 15.10.2015 14:36:39
© дата внесення змiн: 15.10.2015 14:36:39
автор: Алика Лем
Вкажіть причину вашої скарги
|
