Твоє прощавай при виході ніби говорило :
«звернись до мене ніжним словом».
Чому так швидко окреслила тебе
прикметником не того відмінку,
запитай у тієї яка стала для тебе святою.
Вона спокійно засинає у тебе на грудях
і тихо шепоче щось на вухо.
Ти для неї зірку з неба і крила
над бездомною прірвою, а вона
Тебе не навчилась слухати.
Давай, продовжуй для неї жити,
захищати від холодних вітрів.
Поки ти щодня символізуєш її зіниці
з новим подихом, вона не може зрозуміти,
Навіщо ти її зустрів?
