|
Жили собі на втіху, та раділи тихо.
Не трогаючи інших, просто ми жили.
Не довго було добре, бо завітало лихо,
А завітав у гості Сатана. І ріки крові потекли.
З баюдужим обліком старої злої бабки,
Він увірвався в наш чарівний дім.
Не требував нічого, забрав лиш одяг й шапки,
Він одягнув усе, й по місту пішов тім.
За ним прийшло страждання, голод, смерть, розруха,
Нема надії на радісний кінець.
Куди пішла, і звідки та прийшла старуха?
Не зна ніхто, та хай їй буде грець!
Ніхто її не трогав, та й часом позабули,
Та ще не зажили від втрати рани і не засохла кров.
Ми будем пам'ятати, хто волю здобували,
І не мине з роками наша пам'ять і любов.
Знайшла та стара курва, собі нову розвагу,
Їй захотілось бути там де завжди э тепло.
Ти научисть стара, коханню і пізнай повагу,
І позабудь людей до себе милість і добро.
Колись твої нащадки, пізнають сиву кару,
І проклянуть тебе і все твоэ житло.
Та буде пізно, бо полетіли в далеч хмари,
Та незабулось все, що в нас було!
А ви мої нащадки, не слухайте нікого,
І проживіть щасливо сотні тисяч літ.
Відновлюйте своэ житло, не трогайте чужого,
Та пам'ятайте сльози тих минулих, кров'яних літ.
ID:
619900
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 10.11.2015 14:04:55
© дата внесення змiн: 13.11.2015 08:16:44
автор: Petru44e
Вкажіть причину вашої скарги
|
