(Притча для дітей)
В м’якесенькій, густій траві.
У сяйві вранішнього світла,
Погожого одного дня
Фіалочка розквітла.
Ніжна, беззахисна, блакитноока,
Ніби шматочок неба на землі.
-Звідки взялася оця фея?-
Гадали бджілки і джмелі.
Проснулася, всміхнулася маленька,
Росою свіжою умила пелюстки,
Духмяним незрівнянним ароматом
Заповнила долину навкруги.
Пухнасті білі хмарки пропливали:
-Яка ж ти мила, чарівна.
І жайворонки проспівали:
-Краса неперевершена!
Летять метелики до польової феї,
Бо знають, що нектаром пригостить.
Комашки теж спішать тільки до неї,
Бо під листочком від негоди захистить.
Живе усім на радість квіточка мала
Й сама дуже радіє з то́го.
Тільки одного разу хтось зірвав її
Не знав і сам для чого.
Так боляче маленькій раптом стало
І потемнів в очах прекрасний світ.
Як гірко їй,що прожила занадто мало,
Що обірвали її дивний цвіт.
Зім’яв пелюстки хлопчик й кинув на дорогу.
Так просто, без усякої мети.
Останнє, що подумала:
-Я не кропива, слава Богу!
Ато б він руку міг би обпекти.
Скільки ніжності, тепла і доброти в цій притчі! Чудово!
Замість нудних виховних нотацій, прочитали б діткам цю казочку-притчу – на все життя запам'ятали б, що не можна нівечити живе просто так. Дякую! Отримала задоволення.
TatyanaMir відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І Вам дякую,Світланочко,за такі гарні слова і розуміння.