Ти відлунюєшся в мені шепотом...
Тихим, пробираючим до кісток страхом і відчаєм.
Я чую, як ти вночі ходиш по моїй кімнаті. Моєму королівстві і змітаєш усе.
Усе на своєму шляху.
Ти будиш мене з царства Морфея, кидаєш в холодну реальність, вгризаєшся в мою свідомість оскалом гострих зубів і.... дзеркала.
Велике дзеркало на всю стіну.
Там кілька відображень у темряві. Хто стоїть за моєю спиною?
Чому я бачу чийсь силует ?
Мороз по шкірі.
Впала зі столу книга. Зсередини столу.
Це тільки протяг... Це моє королівство.
Це моя кімната і я тут бос!
Я і... Хтось торкнувся мого плеча.
Пальці кістляві і довгі.
Кров холоне в жилах.
Ти прийшов через дзеркало.
Ти - живеш в дзеркалі.
Ти - моє дзеркало.
Ти - моє відображення.
Ти - це... Я.